Все досить банально: практика показує, що одна з найбільш рентабельних сфер це саме переробка. Під цим розуміємо такий процес як доведення сировини до кондиції, вірніше товарного виду.
Власне ця проблематика у нас взагалі хвора тема, адже фактично маючи величезні запаси самих різних ресурсів (тобто сировини), ми фактично займаємося тільки його експортом, а назад отримуємо готовий продукт (з нашої ж сировини) зі значним здорожчанням. І це за рахунок іноді досить не складних з точки зору технології процесів та саме тут народжуються цікаві бізнес ідеї. Так що якщо дійсно займатися пошуком реальних і цікавих ідей у бізнес виробництві, то однозначно варто придивлятися саме до таких ланцюжків, коли в основі імпортного товару лежить наша вітчизняна сировина. А тепер повертаємося до самої ідеї бізнесу з нуля.
Все досить банально і просто, побувавши у родича і з’ясувавши, що він реально в наших умовах займається розведенням папуг вивчивши нехитру технологію їх вирощування, запропонував йому варіант додаткового заробітку на виробництві кормів для папуг. Погодьтесь, що ідея бізнесу однозначно цікава. Тим більше, коли прикинули що до чого, то однозначно не йдеться тільки про папуг, але і про корм для гризунів.
І так йдеться про бізнес ідеї по виробництву кормів для домашніх тварин, в першу чергу для папуг і гризунів. Чому дана бізнес ідея цікава?
Річ у тому, що до складу цих кормів входять продукти, що не вимагають переробки або навіть банального доопрацювання. Уся технологія наскільки проста, що без сміху технологією її назвати важко.
Беремо приблизне меню (приблизний склад з рекомендаціями можна знайти у будь-якій книзі з розведення гризунів або папуг). Купуємо необхідні інгредієнти, тобто овес, пшениця, просо, насіння іноді родзинки і так далі. Усе це купуємо у фермерів, при цьому той же овес коштує до 150 доларів за тонну або пшениця (5 класу) – до 200 доларів за тонну, просо ті ж 150 баксів за тонну. При цьому в меню корму саме ці продукти складають близько 80-85%, інші 15% доводитися на дорожчу продукцію типу насіння, родзинок і так далі. А ось вартість найдешевшого корму близько 2 доларів за кілограм, хоча, як правило, продають по 500 грам, відповідно по 1 долару. Шляхом нескладних математичних обчислень можна сказати що: продавши тонну готового корму, ми отримаємо мінімум 2000 доларів.
При цьому на 80% сировини витратимо 160 доларів (приблизна вартість зерносуміші з пшениці, вівса і проса). Залишається ще 1840 доларів, правда це ще не прибуток, бо треба купити приблизно 100 кг соняшнику (50 долларів), інших примочок до 100 кг (та ж крейда, родзинки, горіхи) максимальна вартість до 100 доларів. Плюс робота та комунальні послуги, і на виході залишається не менше 1500 доларів.
Звичайно, ми не врахували вартість самої упаковки і доставки до місця реалізації, плюс інші витрати. В той же час дуже приблизні розрахунки показують, що мінімум 700 доларів з кожної тонни реалізованої продукції може залишитися у вигляді прибутку, думаю хороший привід щоб замислитися і зрозуміти, що варіант дійсно цікава бізнес ідея.
На перший погляд, такі розрахунки можуть показати не реальними, але по-перше вони дійсно зроблені досить приблизні і не враховують усіх нюансів можливих при реалізації бізнес проекту, в той же час Ви самі можете зробити подібні розрахунки, благо в мережі знайти вартість сировини, упаковки і звичайно продукції не складе великої праці. Так що якщо не вірите, то просто перевірте.
Та у даній цікавій ідеї бізнесу є і зворотна сторона, а точніше ті труднощі з якими можна зіткнутися організовуючи цех по виробництву корму, але такого роду труднощі є у будь-якому бізнесі і вони не представляють з себе нічого неймовірного. Більш детальніше про саму технологію приготування корму я розповім в наступній статті, але доки якщо ви хочете зайнятися бізнесом, то рекомендую придивитися до даної бізнес ідеї, і те що вона цікава – точно факт.
Залишити коментар