Ринок тепличних овочів

За даними Держкомстату, 2002 року площі тепличних господарств скоротилися на 6,4% порівняно з 2001 роком. При цьому ефективність господарств зросла: врожайність зросла на 8,6%, валовий збір — на 1,6%.
Ці цифри свідчать лише про одне: "старі" малоефективні теплиці поступово виводять з експлуатації або модернізують, оснащують сучасним енергозберігаючим обладнанням. Одночасно "тепличники" будують нові позасезонні "овочеві фабрики".

Паспорт галузі

Сучасне овочеве виробництво "під дахом" вимагає чималих капіталовкладень і пов'язане з певними ризиками. На прибутковість тепличного бізнесу впливають навіть погодні умови: сонячна зима, пізня весна дозволяють зменшити витрати і продовжити сезон парникових овочів. Але найсерйозніші ризики пов'язані не з примхами погоди, а з мінливістю чиновницьких та депутатських настроїв: сьогодні реальні та потенційні тепличні інвестори чекають, чи парламентарії пролонгують дію пільгового режиму оподаткування сільськогосподарських підприємств. Від рішення народних обранців залежить, чи залишаться овочеві фабрики інвестиційно привабливим бізнесом.

Ситуація

Весна 2002 року, на відміну від нинішньої, була рання. Це дозволило у весняних теплицях (накритих плівкою) раніше розпочати роботи і, отже, раніше вийти із готовою продукцією на ринок. Собівартість овочів, вирощених під плівкою, в 2-3 рази нижча за собівартість “свіжатинки”, що розводиться під склом. Звичайно, і відпускні, і ринкові ціни на "плівкову" зелень нижчі. Після того як на ринку з'явилася відносно дешева продукція "під плівки", ціни на овочі в цілому знизилися. Це зробило роботу багатьох зимових теплиць нерентабельною: огіркові плантації у 2002 році "викорінили" вже в червні (в інші роки огірки тримають у зимових теплицях мало не до кінця серпня). Звичайно, це позначилося на врожайності деяких тепличних господарств.
Але незважаючи на погодні нюанси, фахівці галузі вважають 2002 та 2001 роки загалом вдалими. За даними Держкомстату, 2002 року було зібрано 234,76 тис.т овочів із закритого ґрунту (на 3,79 тис.т більше, ніж 2001 року). Багато підприємств зібрали високі врожаї та змогли зароблений прибуток спрямувати на модернізацію теплиць та впровадження нових технологій.
А от прогнози, пов'язані з цьогорічними врожаями, тривожні. Зима та весна 2003-го були холодними та похмурими, і для нормального росту рослин природної сонячної радіації не вистачило. В результаті це зменшить урожайність. Зменшиться і рентабельність тепличного бізнесу: у січні-квітні 2003 року було витрачено на 30-40% більше енергоносіїв, ніж за аналогічний період минулого року (у собівартості тепличної продукції частка енергоносіїв не менше 40%). Збільшились витрати навіть на тих теплицях, де встановлено сучасне енергозберігаюче обладнання.
Хоча витрати в нинішньому сезоні збільшилися, ціни на готову продукцію знизилися порівняно з минулорічними: перші огірки 2003 року в Києві коштували близько 10 грн. за 1 кг, а 2002 року — 12 грн. за 1кг. Причин такого цінового дисбалансу кілька, зокрема, зниження ринкових цін сприяло масовому ввезенню дешевих овочів із Туреччини.
Щодо плівкових тепличних господарств, то з огляду на пізнє відтавання грунту в нинішньому році їх потенціал буде використаний не повною мірою. У так званих весняних теплицях насіння овочів було висаджено на 12-14 днів пізніше, ніж минулого року. Відповідно пізніше буде висаджена і розсада, а отже, “ґрунтові” огірки, капуста та інші овочі з'являться на ринках щонайменше на 2 тижні пізніше, ніж 2002-го. Двотижнева затримка з виходом на ринок парникової зелені дозволить якомога довше протриматися на ринку щодо дорогої продукції зимових теплиць. За останні 3 роки площі, зайняті під теплиці, скоротилися з 2,53 тис. га (2000 року) до 2,33 тис. га (2002 року). З них під склом знаходяться трохи більше 600 га, решта накрита плівкою.

Інвестиції

Для модернізації старих, а тим більше будівництва нових теплиць, потрібні чималі інвестиції: на переобладнання 1 га зимової теплиці може знадобитися від $150 тис. до $250 тис., на будівництво нових конструкцій — понад $1 млн на 1 га. У "просунутих" вітчизняних теплицях врожайність огірків становить 36-40 кг з 1 кв.м, томатів - 55-60 кг з 1 кв.м, тоді як середня врожайність по країні (де більшість теплиць застаріло) минулого року становила трохи понад 10 кг з 1 кв.м (85% овочів, які вирощуються в українських теплицях, — томати та огірки).
За останні рік-півтора власники багатьох тепличних господарств, особливо розташованих поблизу великих міст, почали активно інвестувати у впровадження сучасних технологій з використанням краплинного зрошення, забезпечення та контролю мікроклімату у теплицях. До речі, великі промислові підприємства, які свого часу побудували власні теплиці, сьогодні їх позбавляються, так що у потенційних овочівників з'являється можливість придбати теплиці за порівняно низькою ціною.

Імпорт експорт

Туреччина – один із основних постачальників свіжих овочів на український ринок. “Османська імперія” дедалі активніше завойовує ринки України та країн СНД, тож українським “тепличникам” з кожним роком все важче реалізовувати огірки та помідори як усередині країни, так і у ближньому зарубіжжі. Оскільки в Малій Азії багато сонячних та теплих днів на рік, турки дуже мало витрачають енергоносіїв на обігрів та освітлення теплиць, та й робоча сила там дешева, тому собівартість турецьких помідорів, огірків та іншої зелені є нижчою, ніж в Україні. Керівники вітчизняних господарств схильні вважати, що імпортери ще й занижують митну вартість овочів, що ввозяться. А якщо зважити на те, що в Україні вартість енергоносіїв постійно збільшується, зростає заробітна плата, то стане очевидно, що овочам, виробленим в українських теплицях, все складніше конкурувати з імпортними побратимами. Окрім Туреччини "город" завозять з Єгипту, Грузії, Азербайджану. Імпортні поставки припиняються у літній період, коли в Україні починається збирання овочів із відкритого ґрунту.
Щодо експорту, то тепличні овочі вивозять в основному до країн Балтії та Росії. Проте керівники господарств зазначають, що для оформлення офіційного дозволу на експорт потрібно подолати багато перешкод для чиновництва. У багатьох "тепличників" на це не вистачає ні сили, ні часу, ні грошей.

Сировина та комплектуючі

Мінеральні добрива
Багато тепличних господарств користуються вітчизняними мінеральними добривами — вони в 1,5 рази дешевші за імпортні. Навіть господарства, що використовують технологію краплинного зрошення, прагнуть виготовити дешевші поживні розчини на основі вітчизняної сировини.
Але така економія може призвести до досить неприємних наслідків: за словами фахівців, деякі українські мінеральні добрива погано розчиняються у воді, отже, такий розчин може забити крапельницю. Для профілактики "тепличники" промивають системи спеціальними "пробивними" розчинами. Але ті підприємства, де система крапельного поливу встановлена зовсім недавно і поки що знаходиться на гарантійному обслуговуванні, змушені використовувати дорогі імпортні добрива. Щоправда, з недавніх пір вітчизняні хімзаводи почали виробляти здібні калієву селітру, сульфат калію, мікродобрива, азотну кислоту. На жаль, в Україні розчинну кальцієву селітру та складні добрива не випускають.

Насіння

На внутрішньому тепличному ринку найбільш поширене насіння голландської та російської селекції. Кожне господарство самостійно експериментує та підбирає сорти чи гібриди рослин, що відповідають тим чи іншим вимогам. Як запевняють насінники, зараз головне для реалізаторів овочів — зовнішній вигляд продукції, а смакові якості вторинні. Наприклад, попит мають круглі, щільні, однорідні за забарвленням, транспортабельні томати, отже, "тепличники" закуповують насіння гібридів, що мають перераховані якості.
Російське насіння значно дешевше за голландське: наприклад, 1000 насіння томатів голландської селекції коштують $160-200, російської — $20-50; 1 кг насіння тепличних (гладких) огірків голландської селекції коштує $9 тис., 1 кг насіння огірків російських сортів "Атлет", "Естафета" - $560-700. Останніми роками в Україні потрібні невеликі горбкуваті огірки. Але більшість пухирчастих сортів призначені для вирощування у відкритому грунті, їхня врожайність значно нижча за тепличні. До того ж при транспортуванні горбки пошкоджують шкірку поруч огірків, що лежать, що призводить до втрати товарного вигляду і скорочує термін зберігання овочів. Проте українські “тепличники” продовжують вирощувати горбкуваті огірки, бо вони затребувані на місцевому ринку.

Плівка

Більшість тепличних площ в Україні вкрита поліетиленовою плівкою. Головна перевага плівкових парників – низькі витрати на спорудження конструкцій. Тому такий “покривальний” матеріал дуже популярний у сільгоспвиробників, фермерів, особливо у західних та південних регіонах України. Останнім часом українські виробники плівок стали більше працювати над якістю своєї продукції. родукції. Наприклад, для забезпечення більш тривалого терміну використання плівки в її структуру вводять ультрафіолетовий стабілізатор, для ощадливого використання тепла - адсорбент інфрачервоного випромінювання, для усунення конденсату - антифогову добавку. Такий “насичений” добавками матеріал дорожчий за звичайну поліетиленову плівку на 5-15% (звичайна плівка коштує близько 5,7-6 грн. за 1 кг).